Коли надворі мороз тріщить, а на столі вже парує узвар, діти готують вірші на щедрівку. Село оживає від дитячих голосів, що бажають добра й достатку кожній оселі. Усе навколо сповнюється відчуттям щедрого вечора — стародавнього свята доброго слова.
Найкращі та найвідоміші українські щедрівки
Щедрівки — це календарно-обрядові пісні, які виконують на Свято Меланії або напередодні старого Нового року, 13 січня.
Їх записували ще в XIX столітті українські етнографи Михайло Максимович, Опанас Маркович і Павло Чубинський. У збірках зазначалося, що щедрівка мала магічну функцію — словесне побажання родинного добробуту, врожаю та злагоди.
Звідки взялися українські щедрівки
Щедрування має коріння у дохристиянських обрядах зустрічі Нового сонця після зимового сонцестояння. У давніх слов’ян це свято називали Коляда, і пісні на честь народження нового року співали біля вогнищ.
Після християнізації Русі в X столітті традицію поєднали з днем святої Меланії Римлянки, тож звичаї язичницького походження отримали нове тлумачення.
Про це писали етнографи Микола Сумцов («История украинской этнографии», 1891) і Філарет Колесса у праці «Українські народні мелодії».
Популярні українські щедрівки
У деяких регіонах, зокрема на Поділлі та Галичині, існували окремі тексти для господаря, господині й дівчини, що мало на меті “задобрити долю”. З плином часу ці твори перейшли у дитячий фольклор, зберігаючи ритміку стародавніх замовлянь. Більшість щедрівок підходить для дітей 11 — 12 років та легко запам’ятовуються.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
- Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
Ой сивая, тая зозуленька,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
Усі сади та і облітала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
А в одному та і не бувала.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
А в тім саду три тереми.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
А в першому – ясен місяць,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
А в другому – красне сонце,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
А в третьому – дрібні зірки.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
Ясен місяць – пан господар,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
Красне сонце – жона його,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
Дрібні зірки – то їх дітки.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!
Щедрик-ведрик, дайте вареник,
Грудочку кашки, кільце ковбаски.
А як каші не дасте, м Візьму вола за ріжок,
Поведу на торжок,
Куплю собі пиріжок.
Дайте коляду,
Бо вам хату завалю.
Дайте книш,
Бо напущу вам в хату миш.
Дайте пиріг,
Бо потягну хату за ріг.
Щедрівочка щедрувала,
До віконця припадала.
Що ти тітко напекла,
Неси нам до вікна,
Чи вареник, чи пиріг
Неси нам за поріг.
Щедрик, ведрик, дайте вареник,
З грушами пироги,
Здоровенькі були.
Щедрівочка, щедрівочка
Добра з медом горілочка
А без меду не така
Дайте нам п’ятака
А п’ятак не такий, дайте руб золотий.
Ми щедрівки заспівали,
За щедрівки ленти дали.
Ленти в коси заплетем, і в таночок підем.
Ленти в коси заплетем, і в таночок підем.
Щедрик, ведрик, дайте вареник
З грушами пироги
Здоровенькі були.
Дослідники Київського університету фольклору відзначають, що більшість мелодій щедрівок має архаїчну тридольну будову, спільну з обрядовими піснями часів Київської Русі.
Маленькі вірші на щедрівку
У щедрий вечір діти ходять від хати до хати, співають короткі щедрівки й бажають господарям щастя, здоров’я та доброго врожаю. Вони тримають кошики або торбинки для гостинців, а господарі запалюють свічки у вікнах як знак гостинності й благословення. Щедрувальники промовляють рими дзвінко, щоб кожне слово принесло добро до оселі.
Ой, господар, господарочку,
Пусти в хату Меланочку,
Меланочка чисто ходить,
Нічого в хаті не пошкодить.
Як пошкодить, то помиє,
Їсти зварить та й накриє.
Добрий вечір!
Щедрик добрий,
Я не згірший,
Дайте млинця,
Котрий більший!
Що щедрушка,
То пампушка,
Що й щедреник,
То й вареник.
Добрий вечір вашій хаті!
Ми прийшли пощедрувати!
Щастя зичимо родині,
Миру неньці Україні,
Всім достатку і везіння
У сім’ї порозуміння!
Я щедрую в дядька.
Дайте, дядьку, пиріжка.
Як не дасте пиріжка –
Візьму вола за ріжка,
Та виведу на моріг,
Та й викручу кривий ріг,
Буду волом робити,
Кривим рогом трубити!
Дайте вареник.
Чи варили юшку?
Подайте галушку!
Із горбика та в долинку –
Дайте млинчик у торбинку.
Дайте вареника,
Грудочку кашки,
Кільце ковбаски,
А ще й вареничку,
А ще й паляничку,
А ще й на дохід
Паляницю й хліб,
Решето вівса,
А зверху ковбаса!
Дрбрий вечір!
Перед щедруванням діти одягають вишиті сорочки, кожушки, хустки або шапки з китицями, прикрашають себе стрічками й зіркою з фольги. Текст щедрівки пращури брали з давніх обрядових пісень, що передавалися усно з покоління в покоління, тому кожен регіон зберіг власні рими та мотиви побажань.
Старі дохристиянські щедрівки, які співали пращури
У давніх слов’ян щедрування було частиною зимового свята Коляди, присвяченого народженню нового сонця після найдовшої ночі року. Пісні співали біля вогнищ і жертвували зерно, щоб задобрити духів урожаю.
За записами етнографів Михайла Грушевського та Миколи Сумцова, у дохристиянських щедрівках згадували Ярило, Дажбога та Мокошу — божества родючості й світла. Ритм і побажання в цих текстах мали магічний характер, бо вважалося, що добре слово пробуджує силу землі.
Ой Сивая та і Зозуленька
Приспів:
Щедрий Вечір Добрий Вечір!
Добрим Людям на Здоровля!
Усі Сади та і облітала
А в Одному та і не бувала
А в тім Саду Три Церковці
В тій Церковці Три Віконця
У Першому Ясен Місяць
У Другому Красне Сонце
У Третьому Дрібні Зірки
Ясен Місяць Пан Господар
Красне Сонце Жона Його
Дрібні Зірки Його Дітки
Ой учора із Вечора
Пасла Маланка Два Качура | (2)
Ой пасучи загубила
Шукаючи заблудила | (2)
Приблудилася в Чистеє Поле
А там Василько Плужком оре | (2)
Оре-оре Жито сіє
За ним Жито зеленіє | (2)
Оре-оре поганяє
Догори личком спочиває | (2)
Оре-оре сам Плуг заносить
Йому Маланка їсти виносить | (2)
Ой Черчику-Васильчику
Посію Тебе в Городчику | (2)
Буду ж Тебе шанувати
По тричі на день поливати | (2)
Щосуботоньки проривати
За русу косу затикати | (2)
До Церковоньки виряжати
Василечком величати | (2)
Ой Черчику-Васильчику
Не гони Кури по Xлівчику | (2)
Бо мої Кури Дорогії
По Чотири Золотії | (2)
Ой Черчику-Васильчику
Не сідай скраю на Припічку | (2)
Або ж мені Горшка збавиш
Або ж собі Жупан спалиш | (2)
А сядь собі на Лавочці
Коло своєї Маланочки | (2)
Наша Маланка в Дністрі була
Дністрову Воду-воду пила | (2)
На Камені ноги мила
Срібний Перстень упустила | (2)
Срібний Перстень достягала
Тонкий Хвартуx замочала | (2)
Повій Вітре Буйнесенький
Висуши Хвартуx Тонесенький | (2)
Повій Вітре сюди-туди
Висуши Хвартуx межи Люде | (2)
Повій Вітре сяк-так сяк-так
Висуши Хвартуx як Мак як Мак | (2)
Повій Вітре зо всіx Сторон
Щоби Маланці не був сором | (2)
Щоби Матінка не пізнала
Щоби від Xати не прогнала | (2)
Наша Маланка Малесенька
Як Конопелька Тонесенька | (2)
Наша Маланка Неробоча
На Ній Сорочка Парубоча | (2)
Наша Маланка не сама xодить
Нашу Маланку Парубки водять | (2)
Наша Маланка Током-током
За нею Xлопці скоком-скоком | (2)
Наша Маланка украдена
В Далекі Краї заведена | (2)
Ні Стежечки ні Доріжечки
Пішов би я до Воріжечки | (2)
Най Ворожка відгадає
Де Маланка пропадає | (2)
А Вороженька заxорувала
Мені Правди не сказала | (2)
Ой Господарю-Господаречку
Пусти в Xату Маланочку | (2)
Неxай Вона погуляє
Як Рибочка по Дунаю | (2)
Як Щука-Риба з Окуньцями
Наша Маланка з Молодцями | (2)
А в нашого Дядька у Дворі Береза
Приспів: Щедрий Вечір Добрий Вечір!
Тонка та Висока на Листу Широка
А на тій Березі Золотая Кора
Десь узялися Райськії Птиці
Тай пооббивали Золотую Кору
Десь узялася Дівка Марія
Тай позбирала Золотую Кору
Понесла до Коваля тай стала просити
Ковалю-ковалю іскуй мені Чару
Іскуй мені Чару Перстеників Пару
Я тою Чарою буду Вино пити
А Перснями Хлопців чарувати.
Після християнізації Русі у X столітті стародавні пісні поєднали з колядуванням і святом святої Меланії. Частина дохристиянських мотивів збереглася у фольклорі Галичини, Полісся й Поділля, що підтверджують записи Івана Франка та Філарета Колесси. Завдяки усній традиції ці щедрівки дійшли до нашого часу як безцінне свідчення давньої обрядової культури України.
Церковні щедрівки які з’явилися після християнізації Русі
Після запровадження християнства в Київській Русі язичницькі пісні про сонце й урожай поступово набули духовного змісту.
Народні мелодії поєднали з церковними мотивами, з’явилися тексти про Божу благодать, народження Ісуса Христа і милосердя. Так почали формуватися церковні щедрівки, у яких побажання господарям поєднувалися з прославленням Спасителя.
Стоїть явір зелененький,
Рано, рано, Син Божий, Марія.
А в тім яворі райські бджоли.
Рано, рано, Син Божий, Марія.
Попід корінням чорнії бобри.
Рано, рано, Син Божий, Марія.
А на вершку яснії соколи.
Рано, рано, Син Божий, Марія.
Чорнії бобри та на шубоньку.
Рано, рано, Син Божий, Марія
Райські бджолоньки на свічечку.
Рано, рано, Син Божий, Марія.
Ясні соколи на врішочку
Рано, рано, Син Божий, Марія.
Щедрий вечір всім нам, щаслива година,
Породила Діва предвічного Сина.
Приспів:
Ладо, Ладо, Ладо!
Всім на світі радо!
Щедрий вечір на землі! (весь куплет – 2)
Не в пишних палатах Бога породила,
А в біднім вертепі Господа повила.
Не білі перини Богові стелила,
На в’язочці сіна Вічного зложила.
Не поміж царями Господь нам явився,
А між вівчарями в яслах положився.
А небесні духи в синяві співають,*
Пастерів убогих до стайні скликають.
Пастирі убогі до стайні приходять,
На в’язочці сіна Господа знаходять.
А на світлім сході зоря засвітила,
Трьох царів премудрих дуже звеселила.
Золото і ладан, миро вони взяли,
І в Єрусалимі за Христом питали.
Найшли Христа Бога не в Єрусалимі,
А в убогій стайні в місті Вифлеємі.
Убогим вертепом царі не гордили,
Христови всі дари і поклін зложили.
І ми Христа Бога всі радо вітаймо,
Разом з пастирями весело співаймо.
Християнство вплинуло на жанр, змінивши обрядові пісні на віншування духовного змісту. У Галичині та на Волині ці щедрівки виконували церковні хори, додаючи канонічні мотиви до народних ритмів. Історики народної культури вважають, що завдяки цьому злиттю українська щедрівка зберегла давню мелодику, але отримала нову духовну силу і стала символом миру та доброти.
