Слово «камінь» має варіативне відмінювання, особливо у родовому відмінку. Форма залежить від контексту та стилістичної мети. Щоб уникати помилок, варто орієнтуватися на нормативні приклади та зразки вживання.
Походження та відмінювання слова «камінь»
У «Словнику української мови в 11 томах» (редакція І.К. Білодіда, 1970–1980) подано, що "камінь" — це “тверда мінеральна речовина, що становить складову частину земної кори; уламок гірської породи або мінералу”.
Слово походить із праслов’янської форми kamy, яка мала значення твердої речовини природного походження. Аналогічні форми наявні у польській (kamień), чеській (kámen), болгарській (камък).
Переносні значення слова «камінь»
Камінь позначає не лише фізичний об’єкт, а й образні явища в поведінці, емоціях і спілкуванні. Його використовують у висловах про тягар, байдужість, перешкоду або незламність. Слово надає фразі емоційної ваги та глибини.
- Камінь на душі — відчуття провини або тривоги.
- Кам’яне серце — жорстокість, відсутність співчуття.
- Спотикальний камінь — причина конфлікту або непорозуміння.
- Камінь у город — непряма образа чи натяк.
- Наріжний камінь — основа для подальших дій або явищ.
У таких конструкціях слово працює як метафора, яка підсилює значення без зайвих пояснень. Фрази з ним легко запам’ятовуються і точно передають настрій.
Відмінювання слова «камінь»
Слово має повну парадигму відмінювання, яка охоплює всі форми однини та множини. Найчастіше питання виникають у родовому відмінку однини, де нормативними є обидва варіанти: каменя і каменю. При виборі форми варто враховувати стиль тексту, емоційне навантаження й контекст.
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | камінь | камені |
| Родовий | каменя / каменю | каменів |
| Давальний | каменю | каменям |
| Знахідний | камінь | камені |
| Орудний | каменем | каменями |
| Місцевий | на камені | на каменях |
| Кличний | каменю | камені |
Форми вживаються залежно від структури речення. Для розмовного стилю характерна форма каменя, у фахових текстах частіше трапляється каменю. Обидві варіанти вважаються правильними.

Особливості вживання «каменю» чи «каменя»
Обидві форми належать до літературної норми. Їх вживають як синонімічні, але з різною стилістичною функцією. Каменя частіше з’являється у розмовному мовленні, публіцистиці, художніх текстах. Каменю звучить стримано, використовується в офіційних документах, науковому описі, урочистих промовах.
- У словосполученнях на кшталт не стало каменя, від ваги каменя, розмір каменя — домінує емоційність або динаміка.
- У конструкціях склад каменю, твердість каменю, пам’ятка з каменю — відчувається фіксована структура.
- У фразеологізмах типу каменя на камені, слово важче за камінь — перевагу має форма каменя.
- У технічних і правових текстах стабільно фігурує форма каменю.
- У поезії й піснях частіше звучить каменя — через ритм і милозвучність.
Редакційна практика дозволяє обидва варіанти. Вибір залежить від цільового стилю, логіки речення й фонетики контексту.
Слово «камінь» належить до чоловічого роду, тому в реченнях узгоджується з прикметниками, дієсловами й числівниками у відповідній формі. У множині має форми «камені», «каменів», «каменям» залежно від відмінка. Для правильного вживання важливо враховувати не лише лексичне значення, а й граматичну конструкцію в реченні.