У мові є особливий тип речень, які передають загальні істини, моральні правила або поради, звернені ніби до кожного, але не до конкретної особи. Такі речення називаються узагальнено-особовими. Вони часто трапляються в прислів’ях, приказках, публіцистичних і художніх текстах, а також у повсякденному мовленні. У цій статті розглянемо, що таке узагальнено-особове речення, як його визначити, наведемо приклади з літератури та усної народної творчості.
Що таке узагальнено-особове речення
Узагальнено-особове речення — це односкладне речення з головним членом (присудком) у формі дієслова особового способу, дія якого стосується будь-якої особи взагалі, а не конкретного суб’єкта. Зміст таких речень має загальне значення — це правило, порада, закон життя або моральна настанова. Найчастіше дієслово в таких реченнях стоїть у 2-й особі однини теперішнього або майбутнього часу.
Приклади узагальнено-особових речень
Щоб краще зрозуміти цей тип речень, розгляньмо приклади з народної творчості, повсякденного мовлення та афористики:
- Не кажи «гоп», поки не перескочиш.
- Як дбаєш — так і маєш.
- Не рий яму іншому — сам у неї впадеш.
- Без труда не витягнеш і рибки зі ставка.
- Дивись під ноги, коли йдеш.
- Шануєш інших — тебе шанують.
- Не плюй у криницю — згодиться води напитися.
- Поважай себе — поважатимуть і тебе.
- Не суди — і не будеш судимий.
Усі ці речення передають узагальнений досвід або настанову, яку можна адресувати кожному.
Односкладне узагальнено-особове речення
Узагальнено-особові речення належать до односкладних речень, тобто таких, у яких є лише один головний член (зазвичай присудок). Підмет відсутній, тому що дія узагальнена й може стосуватися будь-кого.
Особливості таких речень:
- головний член — присудок у формі особового дієслова;
- відсутній конкретний підмет;
- дія має загальнолюдський, універсальний характер;
- інтонаційно вони можуть звучати як порада, правило, афоризм.
Приклади узагальнено-особових речень з літератури
Узагальнено-особові речення широко використовуються українськими письменниками та поетами для висловлення загальних істин, глибоких думок і філософських спостережень.
- Тарас Шевченко:
Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь. - Леся Українка:
Що болить — того не кажуть, а що щастя — сам не знаєш. - Іван Франко:
Роби добро — не кайся. - Григорій Сковорода:
Пізнай себе — і пізнаєш світ. - Павло Тичина:
Смійся, смійся, сивий степе!
Ці приклади демонструють силу узагальнено-особових речень у художньому мовленні.
Як визначити узагальнено-особове речення
Щоб розпізнати узагальнено-особове речення, потрібно звернути увагу як на його граматичну будову, так і на смислове навантаження. У таких реченнях дієслово вживається в особовій формі, найчастіше у 2-й особі однини. Підмет при цьому відсутній, оскільки дія не прив’язана до конкретної особи, а стосується будь-кого. Зміст речення має загальний характер: воно передає правило, пораду або загальнолюдську істину. Узагальнено-особові речення часто зустрічаються в афоризмах, прислів’ях, морально-повчальних висловах і народній творчості.
Узагальнено-особові речення — це важливий засіб вираження універсальних ідей, порад, правил і настанов. Вони широко використовуються в народній творчості, літературі, публіцистиці та повсякденному мовленні. Завдяки своїй узагальненості й стислості ці речення допомагають передати досвід поколінь, формувати моральні орієнтири й виражати життєву мудрість.
